24 лютого 2024 року – друга річниця початку повномасштабної війни
20 лютого 2014-го, 10 років тому, розпочалася активна збройна агресія Росії проти України з переміщенням російських військових підрозділів у Криму та в районі Керченської протоки. Ця дата зафіксована на відомчій медалі Міністерства оборони Росії «За повернення Криму». А в заяві Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року та в Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» 20 лютого 2014 року визначено днем початку російської агресії.
24 лютого 2022 року о 3:40 ранку Росія віроломно розпочала повномасштабне вторгнення на територію України.Цей напад пришвидшив консолідацію української нації. Національна єдність стала основою успішного спротиву. Наступ військ РФ вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист держави в лавах Збройних сил України, Національної гвардії України та масового волонтерського руху.
Війна продовжується. Вона впливає на життя українців, події та наслідки війни мають і матимуть вплив на українську та світову спільноту й по закінченню бойових дій. Вже зараз зрозуміло, що історія сучасної російськоукраїнської війни посяде центральне місце в новітній українській історії та національній пам’яті.
Україна веде справедливу оборонну війну проти Росії, яка вчинила проти нашої держави та її громадян міжнародний злочин агресії. Ми захищаємося, боронимо рідну землю, на нашому боці правда, це визнають міжнародні організації, а Генасамблея ООН чітко засудила російську збройну агресію.
Протягом десяти років війни мільйони українців стали заручниками російської агресії. В лютому 2022 року Росія вдалася до повномасштабної агресії та спробувала в короткий час окупувати більшість території України, включно із захопленням столиці – міста Києва. Коли це не вдалося зробити, і Сили оборони дали відсіч загарбникам, Росія збільшила використання методів ведення терористичної війни, якими послуговувалася з перших днів – катування, сексуальне насильство, вбивства, залякування, депортації, пограбування та створення нестерпних умов життя в першу чергу для цивільних людей.
Є численні докази того, що російська армія вчиняла на тимчасово окупованих територіях України воєнні злочини, а також є достатньо підстав стверджувати, що збройні сили РФ паралельно зі злочином агресії вчиняють акт геноциду проти українців.
Наразі тривають розслідування та збір свідчень і доказів для засудження російських злочинів, вчинених проти українських цивільних та військових. Більшість відомої інформації шокує, однак вона досі неповна, а відтак масштаб злочинів є більшим, ніж ми бачимо зараз.
Українська держава та суспільство робить все можливе, щоб зберегти памʼять про загиблих захисників і захисниць, цивільних осіб, ідентифікувати жертв та вшанувати всіх людей, які проявили людяність та героїзм у боротьбі проти терористичного агресора.
Смислові акценти. Пам’ять про цю війну обов’язково мусить бути збережена. Відстоювання незалежності в російсько-українській війні є ключовою подією в історії сучасної України. Зазвичай світові практики вшанування й осмислення війни починаються вже після завершення подій – припинення бойових дій. Однак, події нинішньої війни відбуваються дуже стрімко, й щоб запобігти забуванню багатьох з них – ми вже сьогодні маємо робити перші кроки у напрямі меморіалізації.
Хронологія російсько-української війни Історія війни.
Початок. Агресія РФ проти України шокувала українське суспільство, проте не стала несподіванкою для експертів і політологів, які відстежували тенденції змін у зовнішньополітичному курсі Росії від приходу до влади Путіна.
Спусковим гачком для початку збройної агресії Російської Федерації проти України стала Революція гідності (21 листопада 2013 року – 20 лютого 2014 року), коли українці повстали проти узурпації влади корумпованим кланом президента Віктора Януковича та зміни зовнішньополітичного курсу з євроінтеграційного на проросійський. 20 лютого 2014-го розпочалася активна збройна агресія Росії проти України з переміщенням російських військових підрозділів у Криму та в районі Керченської протоки. Ця дата зафіксована на відомчій медалі Міністерства оборони Росії «За повернення Криму». А в заяві Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року та в Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» 20 лютого 2014 року визначено днем початку російської агресії.
У лютому – березні конфлікт розвивався в Криму. Туди зайшли російські військові без розпізнавальних знаків; із місцевих жителів створювали та озброювали іррегулярні формування найманців, їх використовували разом із підрозділами збройних сил РФ, дислокованими в Криму. На півострові встановили режим воєнної окупації. 24 лютого 2014 року кораблі військово-морського флоту РФ, які охороняли морську акваторію в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт у Новоросійську «зелених чоловічків» (російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків ЗС РФ) разом із бойовою технікою та вийшли курсом на Севастополь. 28 лютого Верховна Рада Криму під «наглядом» військовослужбовців ЗС РФ проголосувала за проведення референдуму про статус Криму. Того ж дня підрозділи ЗС РФ розпочали блокування українських військових частин та об’єктів на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні в’їзди до Криму з боку Херсонщини. 16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей захід, зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнськи налаштовані жителі півострова. 25 березня захоплено останню військову частину, що тримала український прапор у Криму – морський тральщик «Черкаси» ВМС України.
Відтоді Автономна Республіка Крим і місто Севастополь окуповані збройними силами Росії. 26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Ця пам’ятна дата встановлена 2020 року Указом Президента України № 58 на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, відзначення річниці проведення 26 лютого 2014 року в місті Сімферополі мітингу на підтримку територіальної цілісності України за участю кримських татар, українців та представників інших національностей.
До початку квітня 2014-го Росія почала реалізовувати план «Новоросія» та дестабілізувати ситуацію на сході країни – підбурювати антиукраїнські протести, захоплювати будівлі обласних державних адміністрацій і правоохоронних органів. 14 квітня виконувач обов’язків Президента України Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції із залученням Збройних сил України.
Перший період збройного конфлікту на сході України – початок квітня до 19 вересня 2014 року Контрольовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування захоплювали адмінбудівлі та проголошували створення «народних республік». Самозвані лідери контрольованих РФ угруповань «ДНР» і «ЛНР» провели фіктивні референдуми про відокремлення від України.
Україна долала «гібридну агресію» РФ, а в червні сили АТО розпочали активні дії зі звільнення території Донецької та Луганської областей від російських терористичних осередків. Провели операції, щоб звузити коло ізоляції, блокувати постачання терористичним угрупованням озброєння, боєприпасів, людських ресурсів, очистити від окупантів українські території та встановити контроль над ними.
За червень – серпень наші військові звільнили від російської окупації низку українських великих і малих міст, сіл та селищ у Луганській та Донецькій областях, відновили контроль над ділянкою у понад 250 кілометрів українськоросійського кордону.
Основні осередки російських окупантів розміщувалися в Донецьку, Луганську, Слов’янську, Горлівці, Макіївці, Сніжному.
Наприкінці серпня 2014-го поблизу Іловайська українські військовослужбовці вперше зіткнулися зі значними регулярними силами російської армії. Щоб уникнути повномасштабного вторгнення, Україна погодилася на підписання 5 вересня Мінської тристоронньої угоди (так званий мінський протокол або перша мінська угода) учасниками Тристоронньої контактної групи: послом Гайді Тальявіні від ОБСЄ, Леонідом Кучмою від України, послом Російської Федерації в Україні Михайлом Зурабовим від Росії. 19 вересня учасники Тристоронньої контактної групи від України, Російської Федерації, Організації з безпеки та співробітництва в Європі та представники окремих районів Донецької й Луганської областей підписали Меморандум про виконання положень Протоколу за результатами консультацій Тристоронньої контактної групи стосовно кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України Петра Порошенка та ініціатив Президента Росії Володимира Путіна, ухваленого 5 вересня в Мінську.
13 січня упала диспетчерська вежа аеропорту, а 20-го числа окупанти здійснили кілька підривів бетонних перекриттів термінала, внаслідок чого під завалами загинуло 58 бійців. 22 січня сили АТО відступили з аеропорту. За даними Генерального штабу, у боях за ДАП загинуло 100 українських військових. За різними підрахунками, росіяни втратили до тисячі бойовиків, у тому числі найманців елітних частин ФСБ та ГРУ.
Восени 2014 року в мовний вжиток увійшов термін “кіборги”. Так росіяни назвали оборонців ДАП, опір яких вони не могли зламати попри шалені обстріли з танків, артилерії та перевагу в кількості особового складу. Те звитяжне протистояння стало символом незламності наших військових. Кіборги витримали. Не витримав бетон.
Героїчна оборона Донецького аеропорту Бої за Донецький аеропорт (ДАП) стали зразком незламності українських воїнів. Вони тривали 242 дні – від 26 травня 2014 року по 22 січня 2015-го – і закінчилися після повної руйнації старого та нового терміналів.
Кульмінацією боїв за ДАП став січень 2015 року.
Бої за Дебальцівський плацдарм Узимку 2015 року активні дії були зосереджені на Дебальцівському напрямку. Бої за Дебальцівський плацдарм – одна з найбільших військових операцій на Донбасі. З обох сторін у ній взяли участь тисячі бійців, сотні одиниць техніки й артилерії. Її найгостріша фаза тривала майже місяць – з 25 січня до 18 лютого 2015 року.
За даними Міноборони, у другій половині січня 2015 року російські окупанти кинули всі сили на розширення територій своїх квазідержавних утворень. Наступ планували одночасно по трьох напрямках: Щастя – Трьохізбенка на Луганщині, а також Дебальцеве та Маріуполь на Донеччині.
Головним напрямком удару став саме так званий Дебальцівський виступ, який на кілька десятків кілометрів вклинювався між територіями самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”. Активний наступ на околиці Дебальцевого окупанти почали 25 січня. Штурм проходив за безпосередньої участі кадрових російських військових – до восьми батальйонних тактичних груп та артилерійських дивізіонів збройних сил РФ. 27 січня бойовики атакували позиції сил АТО у місті Вуглегірськ, що на південний захід від Дебальцевого. Після запеклих боїв через чотири дні українські сили залишили місто. Сили АТО у складі бійців і техніки 30-ї бригади та батальйонів МВС, Нацгвардії імені Кульчицького та “Донбас”, кілька разів намагалися відбити місто, однак марно. 12 лютого в столиці Білорусі було підписано угоду, відому як “Мінськ-2”.
Після встановлення умовного перемир’я окупанти перекинули під Дебальцеве додаткові сили з інших напрямів. Допомагати силам АТО на виступі ставало дедалі важче. За таких умов Антитерористичний Центр і Генеральний штаб вирішили до ранку 18 лютого вивести всі підрозділи з району. Після завершення відходу сили АТО зайняли нову лінію оборони по світлодарській дузі. Бойовики намагалися атакувати нові позиції, втім, без особливого успіху. Загалом активні бої там продовжувалися до 21 лютого.
Після боїв за Дебальцеве на Донбасі настало зниження активності бойових дій, а лінія фронту відтоді майже не змінювалася. У червні 2015 бойовики здійснили свій останній великий наступ, намагаючись заволодіти районним центром Мар’їнка. Завдяки злагодженим діям сил АТО, ця спроба була відбита із втратами для ворога. Війна перейшла в стан позиційної боротьби.
Вважалося, що після цієї блискавичної атаки українська влада капітулює. На взяття Києва відводилося не більше як 3–5 днів. Паралельно було завдано удару з півночі по Чернігову, Сумах та Харкову, а з півдня – на Одесу, Миколаїв, Херсон і Маріуполь.
Уже сьогодні серед знакових тактичних епізодів повномасштабної війни можна назвати битву за Київ (24 лютого – 1 квітня 2022 року). Наступ на столицю відбувся з трьох напрямків. Ворог задумав стрімко прорватися до центру столиці колонами бронетехніки та зайняти урядовий квартал. Стійкий опір ЗСУ зірвав наміри РФ.
Ворожі війська закріпилися на лінії Макарів – Гореничі – Буча – Демидів. Проте через безрезультатність спроб прорватися до Києва вже наприкінці березня командування РФ вирішило вивести війська з Київської області.
Відбиваючи наступ противника, підрозділи Сил оборони України змогли зупинити його просування на всіх напрямках.
Повномасштабне вторгнення (за матеріалами Генерального штабу ЗСУ)
І етап: 24 лютого – квітень 2022 року 24 лютого 2022 року близько 4-ї години президент РФ Володимир Путін оголосив про початок «спеціальної воєнної операції», метою якої він назвав «демілітаризацію і денацифікацію України». За кілька хвилин російські ракети атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні, почалося відкрите збройне вторгнення росіян із території Білорусі та тимчасово окупованого Криму. Російськоукраїнська війна, розпочата РФ у 2014-му, перейшла в нову гостру фазу.
Повномасштабне вторгнення військ противника до України велося багатьма напрямками, внаслідок чого сформувалося кілька операційних зон: Північно-Західна, Східна та Південно-Західна.
Путін планував бліцкриг: висадити десант на Гостомельський аеродром і захопити Київ
Епізодами битви за Київ стали: бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель.
Застосування реактивної, ствольної артилерії, танків, стрілецького озброєння призвело до великих жертв серед цивільних. Одночасно рашисти масово проводили серед місцевих так звані зачистки. Тіла численних жертв ховали у братських могилах. З 19 березня підрозділи Сил оборони України перейшли до контрнаступу. Ворог почав відступати; бої за аеропорт «Антонов» у Гостомелі.
Противник намагався встановити контроль над цим стратегічно важливим об’єктом, щоб безперешкодно перекидати транспортною авіацією боєприпаси й висаджувати десант. На цьому аеродромі перебував на ремонті флагман і символ української авіації – легендарний Ан-225 «Мрія». Масованими обстрілами російські окупанти знищили «Мрію». Під час боїв злітно-посадкову смугу суттєво пошкодили, тож противник не зміг розвантажити на летовищі основні сили.
Знаковий тактичний епізод першого етапу повномасштабного вторгнення – бої за Маріуполь
28 лютого 2022 року противник розпочав облогу міста – підійшов одночасно з заходу та сходу. Сили оборони України вимушені були відступити до міста й вести кругову оборону попри суттєву чисельну та вогневу перевагу ворога. На 1 квітня окупанти оточили Маріуполь і почали просуватися до центру. 11 квітня група українських оборонців здійснила прорив із міста, подолала 175 кілометрів тилами ворога й вирвалася з оточення. Від 21 квітня єдиним опорним пунктом Сил оборони України в Маріуполі лишився металургійний комбінат «Азовсталь». Тримаючи там оборону до 20 травня, наші герої відтягували найбоєздатніші ворожі підрозділи від інших напрямків.
II етап: травень – серпень 2022 року
Після провалу первинного задуму щодо швидкого прориву та захоплення України, противник перегрупував війська та продовжив наступ на кількох напрямках. Сили оборони України перейшли до стабілізаційних заходів, а ведення бойових дій звузилося до двох операційних зон – Східної та Південно-Західної.
Серед знакових тактичних епізодів цього етапу – бої за Сєвєродонецьк – Лисичанськ. 8 травня, намагаючись захопити Луганську область, ворог загарбав Попасну, 12 травня – Рубіжне.
Нехтуючи принципом мінімізації руйнувань цивільних об’єктів, рашисти масовано обстрілювали населені пункти області з артилерії та авіації. На кінець травня почався штурм Сєвєродонецька. Через застосування масового артилерійського вогню (вороги витрачали до 70 тисяч тонн боєприпасів на добу) та для уникнення оточення підрозділи Сил оборони України 22 червня мусили відійти з Сєвєродонецька, а на початку липня – з Лисичанська. Стійкість українських оборонців суттєво виснажила загарбників – вони зазнали численних втрат і вичерпали резерви. На цьому етапі варто згадати й бойові дії на Лиманському, Авдіївському та Новопавлівському напрямках.
ІII етап: вересень – грудень 2022 року
Ворог втратив ініціативу та мусив вживати радикальних заходів для збереження свого положення на окупованих територіях. Зусилля військово-політичного керівництва України були спрямовані на забезпечення умов для звільнення тимчасово окупованих територій і нарощування засобів для продовження наступальної операції.
На цьому етапі знаковими тактичними епізодами були наступальні операції Сил оборони України:
Харківська наступальна операція Противник продовжив активні наступальні та штурмові дії в Донецькому операційному районі. Окремі підрозділи перекинув на Херсонський напрямок. Це дало змогу Силам оборони України 5 вересня розпочати наступальну операцію в Харківській області.
Заскочені зненацька ворожі підрозділи були розгромлені та дезорієнтовані. Лише в середині жовтня ворог закріпився на рубежі Сватове – Кремінна. Українці звільнили до 500 населених пунктів, серед них – міста Ізюм, Балаклія, Куп’янськ.
Херсонська наступальна операція З 29 серпня до 23 вересня українські війська вийшли на адміністративний кордон з Херсонською та Дніпропетровською областями й розпочали створювати плацдарм для просування. В листопаді підрозділи Сил оборони України вийшли на правий берег річки Дніпро, рашисти ж, щоб хоч якось зберегти живу силу, відійшли на лівобережжя. Завдяки успішному проведенню цієї операції Україна звільнила від загарбника Херсон і ще понад 200 населених пунктів.
Війна триває далі. Активні бойові дії зараз ведуться на півдні України, а також Донеччині та Луганщині.
2023 рік
Зима
На початку року не вщухали активні бойові дії за Соледар та Бахмут в Донецькій області. На Новий рік росія здійснила масований ракетний обстріл українських міст з метою вивести з ладу критичну інфраструктуру та посіяти паніку серед українського населення. До України почала прибувати важка бронетехніка від союзників.
Весна
Бахмут лишається головним епіцентром протистояння. Водночас росія веде активні наступальні бойові дії на Куп’янському, Лиманському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках.
Україна продовжує отримувати допомогу від партнерів – зокрема комплекси ППО, що робить менш успішними атаки росіян на українські міста. Фіксуються військові дії в середині росії, зокрема в Білгородській області. Фіксуються також атаки БПЛА на російську столицю.
Літо
Сили Безпеки та Оборони України в результаті контрнаступальних дій звільняють низку населених пунктів на Донецькому та Запорізькому напрямках. Загострюються бої на Півдні України. Для протистояння українському контрнаступу росія вдається до екологічного злочину – підриває Каховську ГЕС у Херсонській області, в результаті якої завдано великої шкоди цивільному населенню, мирній інфраструктурі та екосистемі Нижнього Дніпра.
Внаслідок російських ракетних атак страждає історичне середмістя Одеси – пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Осінь
Загострюються бойові дії біля Авдіївки та Кліщіївки у Донецькій області, на Луганському напрямку (бої за Кремнну). Активні бойові дії тривають на Запоріжжі та в Таврії (Силам Безпеки та Оборони України вдається створити плацдарм на лівому березі Херсонської області).
Українське прикордоння продовжує зазнавати масованих обстрілів з російської сторони.
Поновлюються масовані атакиукраїнських міст російськими дронами.
За інформацією Українського інституту національної пам’яті
Корисні посилання
Дотичні інформаційно-методичні матеріали:
Український інститут національної пам’яті/ меморіалізація: https://uinp.gov.ua/memorializaciya
Український інститут національної пам’яті/ усна історія: https://uinp.gov.ua/usna-istoriya
Український інститут національної пам’яті/ збір свідчень про людяні та мужні діяння під час російсько-української війни: https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/uinpogoloshuye-zbir-svidchen-pro-lyudyani-tamuzhni-diyannya-pid-chas-viyny
Міністерство молоді та спорту України/ вшанування пам’яті борців за незалежність України: https://mms.gov.ua/storage/app/sites/16/Patri otychne_vyhovannia/Info_metod_materialy/vsh anyvannya-broshyraostannyafinvshanyvannyabroshyrafin.pdf
Міністерство у справах ветеранів України/ встановлення меморіальних дощок: https://mva.gov.ua/storage/app/sites/1/upload edfiles/_%D0%BC%D0%B5%D0%BC_%D0%B4% D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B8.pdf
Закон України “Про музеї та музейну справу”: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/249/95-%D0%B2%D1%80#Text
Закон України “Про охорону культурної спадщини”: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text
Положення про Музейний фонд України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1147-2000-%D0%BF#Text
Глосарій: поняття й терміни які використовуються в роботі з минулим та колективною пам’яттю (платформа культури пам’яті “Минуле/Майбутнє/Мистецтво”): https://pastfutureart.org/glossary/
Електронна база даних Міністерства культури та інформаційної політики про зруйновані внаслідок російської агресії пам’ятки культурної спадщини в Україні: https://culturecrimes.mkip.gov.ua/
Інтернет-ресурси:
Міністерство оборони України: https://www.mil.gov.ua/
Міністерство культури та інформаційної політики України: https://mkip.gov.ua/
Міністерство у справах ветеранів України: https://mva.gov.ua/ua
Український інститут національної пам’яті: https://uinp.gov.ua/
Державне агенство розвитку туризму України: https://www.tourism.gov.ua/
Національний музей історії України у Другій світовій війні: https://warmuseum.kyiv.ua/
Національний військово-історичний музей України: http://nvimu.com.ua/
Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності: https://www.maidanmuseum.org/
Музей АТО Дніпро: http://ato.museum.dp.ua/
Книга пам’яті полеглих за Україну: https://memorybook.org.ua/
Центр досліджень воєнної історії ЗСУ: https://www.facebook.com/AFUmilhistory? locale=uk_UA
Платформа пам’яті “Мееморіал”: https://www.victims.memorial/
Платформа культури пам’яті “Минуле/ Майбутнє/Мистецтво”: https://pastfutureart.org/about/
Громадська організація “Музей сучасного мистецтва”: https://moca.org.ua/
Спільнота та організація “Ukraїner”: https://ukrainer.net/ Проєкт “Стріткод”: https://streetcode.com.ua/