Сьогодні, у День Захисника, ми хочемо згадати тих, чиї долі залишаються невідомими, 73-х наших земляків, які вважаються зниклими безвісти за особливих обставин, серед них один цивільний – наш колега староста Новоборовицького старостинського округу Анатолій Сірий. Також підтверджено, що 8 наших хлопців перебувають у ворожому полоні, двоє з них – цивільні.
Серця зниклих безвісти теж світяться, тільки інакшим світлом – блакитно-чорним. Блакитно-чорний прапор (відомий ще як “Між небом і землею”) – символ зниклих безвісти за особливих обставин в Україні. Цей прапор виник як ініціатива родин безвісти зниклих воїнів. Блакитне — це небо, віра, світло. Чорне — тінь невідомості, у якій опинились рідні цих людей.
Їхні родини щодня живуть у тривозі та очікуванні, шукають правду, звертаються до всіх можливих інстанцій, моляться та сподіваються на диво. Важко уявити, що відчувають сім’ї, які живуть у цій невизначеності… Зрозуміти це можуть лише ті, хто переживає подібне.
Також використовують біло-чорний прапор Надії, де біла смуга втілює надію на звільнення, свободу та повернення, а чорна — символізує страждання, смерть і біль, пережиті у полоні.
Ми, як громада, не маємо права залишати цей біль поза увагою. Наш обов’язок – підтримувати родини зниклих, вимагати правди й робити все можливе, аби повернути кожного додому. Разом з вами ми молимося, сподіваємося і віримо, що кожен із наших земляків обов’язково повернеться додому. Все можливе, поки жива надія.
Пам’ятаємо. Чекаємо. Віримо.