Село Клюси (Сновська ОТГ) розташоване на північному кордоні Чернігівської області на березі невеличкої річки Жеведа та мальовничої річки Цата, яка впадає в річку Снов.
Відомості про село Клюси знаходимо в 1620 році, коли воно разом з селами Гірськ та Хоромне було віддане у володіння Борознам, які більше двохсот років володіли «ґрунтами орними, сінокосами, дібровами, деревом бортним, даниною медовою, гонами бобровими, рибною ловлею, озерами на річках Снові і Цати, ловами звіриними, борами, лісами і островами, болотами і всіма доходами, які можуть бути одержані з сіл і селищ».
Після Деулінського перемир’я 1619 року згідно Поляновського договору 1634 року територія Стародубського полку, куди входили і Клюси, відійшла до Польсько-Литовської держави. В захоплені українські землі хлинула шляхта. Між місцевими українськими можновладцями Борознами і польськими шляхтичами Фащами почалася багаторічна боротьба за володіння Гірськом, Клюсами та іншими селами над Сновом.
Слідом за шляхтою з’явилось і католицьке духовенство, прагнучи повернути місцеве населення в свою віру. Одним із дійових заходів протиборства з єзуїтами стало заснування у 1681 році Клюсівського Спаського монастиря, який при нагоді міг стати і своєрідною фортецею, бо стояв майже на острові, оточений річками Снов, Цата озером Струга, обнесений частоколом.
Ігуменом був Данило-Тунтало. При монастирі було три церкви: Преображенська, Троїцька та Іоанна Предтечі, будинок ігумена і сім дерев’яних келій.
У 1763 році монастир закрили, він залишився на призволяще. У 1785 році був пограбований, а у 1806 році переведений до Нового Донська.
Через Клюси проходив відомий Стародубський шлях, який з’єднував сіверські землі. Цим шляхом йшли і загарбники, які знаходили собі тут могили. У луках біля Цати й досі біліють великі кучугури піску. За переказами – то шведські могили 1709 року. Цією дорогою тікали і наполеонівські загарбники.
У 1765 році село знаходиться у володінні Івана Борозни і Григорія Борозни. В ньому була церква і 5 млинів.
У 1838 р.- 15 дворів, у 1866р. – 136 дворів 375 жителів, у 1897 р. -203 двори 842 жителі.
Після володіння Борознами Клюси належали польському поміщикові Межиєвському. У Межиєвського виграв у карти село разом з землею і селянами поміщик Уманець. У 1892 році землі і ліс біля с. Клюси були продані єврею Гушанському через підставне лице.
В 1907 році останню землю 800 десятин Гушанський продав Росінському, який потім продав її селянам.
В селі і поблизу нього виявлені дуже цікаві і важливі пам’ятники – свідчення багатотисячного заселення цієї території давніми людьми в різні історичні епохи минулого. Це: стоянки нового кам’яного віку біля річок Снов (урочище Спаське) і Цата, що датуються часом 4,5-5 тис. років тому; поселення міді-бронзи в урочищах Зеновки і Кринички (3,5-4 тис. років тому); залишки середньовічних рудних підприємств по добуванню криничного заліза місцевої болотної руди (16-18 ст.).
В 1921 році в Клюсах був організований «комітет незаможних селян». На літо 1932 року в колгоспі «Нове життя» було 70 вуликів бджіл, налічувалось 32 господарства. В 1934-1935 р. в селі організовується лік.база, працює школа семирічка. У 1950 році перейменований у колгосп ім. Хрущова.
У 1976 році колгосп «Дружба» був об’єднаний з колгоспом «Україна» с.Гірськ. З 1983 року колгосп «Дружба» стає самостійним. У 2000 році КСГП «Дружба розділено на два підприємства ПСП «Дружба» та СВК «Клюсівський».
Під час окупації села нацистською Німеччиною було повністю спалено гітлерівцями. У вогні загинуло 182 жителя. У 1973 встановлено обеліск на честь загиблих односельців у роки війни (215 чоловік). Також в селі поховано трьох невідомих воїнів, що загинули при визволенні села від німецьких окупантів. Особливо відзначились в боротьбі з ворогами партизанська сім’я Глазок: Максим Титович і його дочки Зінаїда і Поліна, сини Іван і Михайло. Вони боролись в партизанському з’єднанні О.Ф.Федорова.
На 01.01.2020 року населення с.Клюси складає 150 чоловік. Клюсівський старостинський округ очолює в.о.старости Тетяна Немировська. В селі функціонують фельдшерський пункт, сільський клуб, магазин. Автобусне сполучення – 3 рази на тиждень.