» » Сімейні форми виховання: родина, турбота та право дитини на щасливе дитинство

Сімейні форми виховання: родина, турбота та право дитини на щасливе дитинство

Кожна дитина має право на любов, турботу, безпеку та щасливе дитинство. Особливо важливо, щоб діти, які залишилися без батьківського піклування, мали можливість зростати не в інтернатному закладі, а в родинному середовищі.

Саме цьому сприяють сімейні форми виховання — форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім’ї, де вони можуть отримувати увагу, підтримку, любов і відчуття приналежності.

На території Сновської міської територіальної громади функціонують різні форми сімейного виховання.

Наразі в них виховується 43 дитини, зокрема:

  • дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) — 1, у якому виховується 8 дітей;
  • прийомні сім’ї — 2, у яких виховується 4 дитини;
  • опіка та піклування — 27 сімей, у яких перебуває 31 дитина.

Це 43 дитячі долі, які сьогодні мають можливість зростати в сімейному оточенні.

Які бувають сімейні форми виховання?

Прийомна сім’я — це форма виховання, за якої діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, проживають і виховуються в сім’ї прийомних батьків на підставі відповідного договору. Така сім’я може прийняти дитину на тимчасове або довгострокове виховання.

Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) — сім’я, яка бере на виховання та спільне проживання від 5 до 10 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. При цьому загальна кількість дітей у ДБСТ разом із рідними дітьми батьків-вихователів не повинна перевищувати 10 осіб.

Опіка та піклування — форма влаштування дитини, за якої відповідальність за її виховання, здоров’я, розвиток та захист прав офіційно покладається на опікуна або піклувальника. Найчастіше опіку над дітьми беруть їхні родичі.

Усиновлення — прийняття дитини у сім’ю на правах дочки або сина. Після усиновлення дитина набуває статусу рідної, а усиновлювач — усіх прав та обов’язків батьків.

Практика показує, що сімейне середовище дає дитині те, чого не може повною мірою замінити жоден заклад, — любов, постійну увагу та відчуття захищеності.

У сім’ї дитина вчиться повсякденним побутовим навичкам, спілкуванню, відповідальності, взаємоповазі та співпраці. Вона бачить приклад того, як члени родини підтримують одне одного, разом долають труднощі та вирішують конфліктні ситуації.

На відміну від закладу, де один вихователь може опікуватися одночасно великою кількістю дітей, у сім’ї дитина має більше можливостей отримати індивідуальну увагу, підтримку та допомогу в розвитку власних здібностей.

Саме тому розвиток сімейних форм виховання є важливим напрямом соціальної політики та спільною відповідальністю держави, громади й кожного з нас.

Питання сімейних форм виховання та можливостей для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, обговорили під час інформаційного заходу, який відбувся на базі Сновського відділу Центру зайнятості.

Завідувач відділення соціальної роботи  Центру надання соціальних послуг Наталія Янчевська розповіла  про особливості сімейних форм виховання, їх значення для розвитку дитини та можливості, які сьогодні існують для тих, хто готовий відкрити свою родину для дитини.

Адже стати для дитини родиною — це не лише надати їй дах над головою. Це подарувати їй любов, підтримку, безпеку та віру в те, що вона важлива і потрібна.

Якщо вас зацікавила інформація про сімейні форми виховання та ви бажаєте дізнатися більше про можливість прийняти дитину у свою родину, можна звернутися до відділення соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг» Сновської міської ради або до Служби у справах дітей Сновської міської ради.

Разом ми можемо зробити більше для того, щоб кожна дитина мала можливість зростати в любові, турботі та сімейному оточенні.