19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила золотий тризуб на блакитному фоні як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України.
З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.).
За часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.
Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб.
Ставши Державним Гербом сучасної України тризуб уособлює для нас зв’язок поколінь, прагнення народу до власної державності. Обравши знак Володимира Великого за національний символ, українці чітко означили власне коріння та історичне правонаступництво наших державних утворень. Тризуб – це символ нашої незалежності, гордості та жаги до волі. Тож шануймо його!