21 червня 1921 року народилася у Забарівці на Корюківщині Кулина Єлизарівна, а нині живе у своєї молодшої доньки у Сновську. У день її 100-річчя завітали з вітаннями до ювілярки міський голова Олександр Медведьов, голова організації ветеранів Сновської міської територіальної громади Людмила Кравець та члени президії організації, керівник страхової кампанії «Гарантія» Тетяна Діщенко, редактор газети «Промінь» Олена Компанець, сусіди, рідні.
Олександр Медведьов вручив Почесну грамоту ювілярці і побажав здоров’я та довголіття їй і всім її рідним.
Нагороди і подарунки у цей день передали іменинниці керівники області, району та фермер із Забарівки.
Кулина була найменша дитина у багатодітній родині. Її батько Єлизар був чоботарем, тож жінка розповідає, що взуття у неї було завжди: і тепле зимове, і літнє, щоб на полі працювати і ноги стернею не поколоти.
А працювала вона багато і важко. Після закінчення 4-х класів робила у колгоспі ім. Гагаріна, потім на цукровому заводі у Корюківці, куди з села добиралася пішки. Кулина Єлизарівна – ветеран праці, учасник Другої світової війни, має нагороду «За доблесний труд» та безліч обласних, районних і місцевих відзнак. Окрему нагороду має за участь у виставці народних досягнень у Москві, її портрет є у музеї м.Корюківки. Загалом має 70 років трудового стажу!
«І в ліс, і в поле ходила працювати на рівні з чоловіками, сама і косила, і орала, і волів запрягала. А вони як побачать воду – і звернуть з дороги в річку напитися, ніяк їх не спиниш. І плакала, і просила, але вони не слухались», – пригадує жінка.
І нині вона у доброму здоров’ї, любить їсти просту їжу – суп, борщ і каші та запиває все холодною водою, ніяких чаїв. Життєрадісна, доброзичлива, з теплою посмішкою на вустах, привітна, обожнює онуків і правнуків, своїх двох доньок і сина, яких виховала разом з чоловіком Григорієм Петровичем. Жили з ним душа в душу, відзначили золоте весілля. Проте прийшов час і він відійшов у вічність, а вона переїхала жити до молодшої доньки у Сновськ.
Внучка Юля, яка живе тут, розповідає, що бабусю свою любить понад усе. В дитинстві вона її ростила разом з іншими онуками, яких привозили на літо в Забарівку: «Нас було по вісім дітей одночасно і бабуся з нами справлялася. А ще ж у неї і корова, і городи, й інша сільська робота була! Проте всім нам вона давала раду і жити у бабусі було одне задоволення. Тепер вона допомагає ростити мою доньку – свою правнучку. Бабуся все знає і пам’ятає, ще й мені нагадує, щоб я не забула зробити заплановане! Вона в нас така!»
Кулина Єлизарівна сама міряє собі тиск, приймає потрібні пігулки, розмовляє за допомогою планшета з старшими дітьми, які живуть у Санкт-Петербурзі і дуже любить, коли співають чоловіки.
Організація ветеранів у цей святковий для родини день неабияк порадувала жінку. Троє чоловіків, члени президії ветеранів, вони ж і члени колективу «Спадщина» – Леонід Корінь, Михайло Тичина та Михайло Волокушин – подарували ювілярці пісні у своєму виконанні. Хоч кордони закриті, та завдяки сучасним технологіям разом Кулиною Єлизаірвною й іншими гостями слухали пісні й її рідні у Пітері – і про долю, і про сусідку, і про День Перемоги, і про день народження. У всіх на очах були сльози щастя. Щиро раділа іменинниця і казала: «Оце ви мене втішили, як мені приємно сьогодні! Я ще довго згадуватиму цей день народження»
Здоров’я Вам, шановна Кулино Єлизарівно, на довгі роки, Божого благословення Вам і Вашим рідним!
Відділ організаційної роботи, інформаційного забезпечення та зв`язків з громадськістю