Права людини – це універсальна цінність, що дає можливість «вимірювати» всі важливі явища та події, які відбуваються в суспільстві та в світі.
Положення про права людини, що містяться у статтях Статуту ООН (1945), стали основою становлення нового інституту права – міжнародного захисту прав людини і основних свобод. 10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН затвердила Загальну декларацію прав людини. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 р. № 871-р затверджено План заходів з проведення у 2015 році Всеукраїнського тижня права.
Основним законом кожної держави є конституція. В 1996 році Верховна Рада України прийняла основний закон України – Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави, як повноправної учасниці світового співтовариства. Більшість прав і свобод, закріплених у загальній декларації прав людини, знайшло своє відображення в Конституції України. Зокрема, у відповідності із ст. 23 Загальної декларації прав людини вільне обрання праці або вільне погодження на неї проголошене у ч. 1 ст. 43 Конституції України. Гарантуючи це право, держава, як зазначається у ч. 2 ст. 43 Конституції, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на працю, згідно з положенням ст. 43, включає право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Окрім того, стаття 43 Основного Закону забороняє використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.
Також Конституція України закріплює право громадянина на відпочинок, що також проголошено у ст. 24 Загальної декларації прав людини та витікає з вимог ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час (ст. 45 Конституції України).
Державі належить контроль за організацією та умовами найманої праці. Юридичні гарантії права на працю містяться у чинному законодавстві (в нормах трудового, адміністративного, цивільного, кримінального права). Захист трудового права здійснюється державними органами, в тому числі Управлінням Держпраці у Чернігівській області , а також органами місьцевого самоврядування на місцях.
Конституція України, гарантуючи рівність прав жінки і чоловіка, забезпечує цю рівність спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров‘я жінок, створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством. Враховуючи певні фізичні, фізіологічні та інші особливості неповнолітніх, інвалідів та літніх людей, держава піклується також про ці категорії людей, з одного боку створюючи умови для повної реалізації права громадян на працю, а з іншого не допускаючи того, щоб робота зашкодила їх здоров‘ю.
Часто на практиці виникають питання щодо ведення кадрової документації, зокрема внесення записів «жіночих» професій, застосування до жінок норм пільгових Списків, Граничних норм піднімання і переміщення важких речей жінками та неповнолітніми, залучення жінок і неповнолітніх до надурочних робіт та робіт у вихідні дні, нічний час, використання праці жінок та неповнолітніх осіб віком до 18 років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення жінок та неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, направлення у відрядження, надання відпусток, звільнення тощо.
Держава забезпечує охорону праці та надає пільги таким категоріям населення, які потребують захисту, тобто жінкам та особам молодше 18 років.
Основні положення охорони праці закріплено в Конституції України, Кодексі законів про працю, Законі України «Про охорону праці», в локальних нормативних актах. Важливою умовою життєдіяльності людей є праця. Завдяки праці люди задовольняють свої матеріальні та моральні потреби.
Право на безпечні та нешкідливі умови праці визнано в Україні одним із конституційних прав людини і громадянина, забезпечення цього права здійснюється за допомогою системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють охорону праці.
В даний державою закріплено законодавчо весь комплекс захисту прав жінок, та неповнолітніх їх безпечних умов праці, але в реальному житті вони часто безвідповідальними роботодавцями не реалізуються. Жінки та неповнолітні і заради добробуту своїх дітей, та допомоги своїм сім’ям працюють не користуючись спеціальним комплексом прав, яким вони могли б користуватися.
Важливим аспектом сьогодення є вирішення питань легалізації трудових відносин з найманими працівниками з метою детінізації зайнятості населення та легалізації заробітної плати на підприємствах, в організаціях та установах і у фізичних осіб, які використовують найману працю.
З великою кількістю працівників роботодавці взагалі не укладають трудові угоди з метою мінімізації витрат та отримання максимального прибутку. Від несплати податків, внесків з тіньових доходів область втрачає мільярди гривень доходів до бюджету, Пенсійного та інших страхових фондів, а працівники залишаються без відповідного соціального захисту та пенсійного забезпечення.
Можливості захисту трудових прав працівників у випадку нелегального працевлаштування до цього часу були обмежені. Шляхом змін до Кодексу законів про працю усувається прогалина, яка зумовлює масові порушення трудових прав.
З метою легалізації заробітної плати та зайнятості Законом № 77-VIII внесено зміни до трудового законодавства у сфері прийняття на роботу, загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також до адміністративного та кримінального законодавства щодо посилення відповідальності за порушення в сфері праці.
У новій редакції викладено статтю 24 Кодексу законів про працю України. Якщо раніше для укладення трудового договору було достатньо лише видання наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу або ж фактичне допущення працівника до роботи, то тепер законодавством для виникнення трудових відносин передбачено укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Державної фіскальної служби) про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Управління Держпраці у Чернігівській області вкотре наголошує: лише офіційно працевлаштований громадянин має право на гідні і безпечні умови праці, регулярну виплату заробітної плати не нижче мінімальної, страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, безробіття та нещасного випадку на виробництві, офіційні відпустки.
Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Тетяна Черняк
Інспектор з праці юридичного відділу Сновської міської ради
Leave a Reply